Специальность 113
Прикладная математика

Навчання в аспірантурі ІПМаш з цієї спеціальності здійснюється за спеціалізацією «Моделювання фізико-механічних процесів та полів».
Освітньо-наукову програму спеціальності орієнтовано на фундаментальні і прикладні дослідження для розв'язання комплексної проблеми розрахунків, доведення та проектування вузлів, агрегатів та систем енергетичного та загального машинобудування, аерокосмічної техніки і транспорту; побудову та дослідження відповідних математичних моделей та методів їх розв’язання.

Навчальні дисципліни

Цикл загальної підготовки забезпечує оволодіння здобувачами ступеня доктора філософії універсальними компетентностями дослідника (загальнонаукових та мовних) за рахунок викладання таких нормативних дисциплін:

  • Іноземна мова в академічній практиці
  • Філософські засади наукового пізнання
  • Управління інноваційними проектами
  • Основи інтелектуальної власності

Цикл фахової підготовки забезпечує набуття знань і навичок з відповідної спеціальності та спеціалізації і складається з нормативних дисциплін

  • Сучасні методи обчислювальної математики

    Навчальна дисципліна
    «Сучасні методи обчислювальної математики»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є методи побудови та застосування обчислювальних методів для дослідження властивостей розв’язків задач для математичних моделей в аерогідродинаміці, термопластичності, магнітній гідродинаміці, тепломасопереносу в об’єктах енергетичного комплексу.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: - основні математичні моделі руху суцільного середовища і постановки задач для них; - методи побудови дискретних моделей(різницевих схем, схеми на основі методу Гальоркіна) з необхідними властивостями.
    • вміти: провести аналіз фізичного процесу, побудувати адекватну математичну модель, створити відповідну дискретну модель(чисельний метод), дослідити властивості її розв’язків та відповідність фізичній моделі.
    • розуміти: математичні принципи побудови та дослідження математичних моделей фізичних процесів.

    Для вивчення курсу необхідні знання:
         - математичних моделей які використовуються в аерогідродинаміці, термопружності та пластичності, магнітній гідродинаміці, процесів тепломасопереносу;
         - принципів побудови та застосування ефективних чисельних методів для задач звичайних диференціальних рівнянь та їх систем.

    Викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) та семінарських (2 год/тиждень) занять загальним аудиторним обсягом 60 годин, що разом з 30 годинами самостійної роботи складає 3 кредитів. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда. Семінарські заняття – шляхом наукової дискусії з попередньо визначених задач для чисельного дослідження та використанням обчислювальної техніки.

    Лекційні та семінарські заняття проводить доктор технічних, провідний науковий співробітник Ванін Віктор Антонович.

    Програма складається з двох розділів, перший з яких присвячено особливостям побудови математичних моделей в аерогідродинаміці, термопружності та пластичності, магнітній гідродинаміці, процесів тепломасопереносу; другий – теоретичним основам побудови чисельних алгоритмів на основі методу скінчених різниць та методу Гальоркіна для їх дослідження.

    При оцінюванні успішності враховуються робота аспіранта на лекційних та семінарських заняттях, під час проведення самостійної роботи, а також оцінки, яку він отримав при проведенні поточного контролю. Формою підсумкового контролю успішності навчання є складання заліку.

     свернуть
  • Математичне моделювання геометричних об’єктів та фізичних полів з використанням R-функцій

    Навчальна дисципліна
    «Математичне моделювання геометричних об’єктів та фізичних полів з використанням R-функцій»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є аналітична ідентифікація геометричних об’єктів за допомогою теорії R-функцій та її практичне використання при розв’язанні крайових задач.

    Метою викладання навчальної дисципліни є дослідження фізичних явищ або процесів за допомогою відповідних математичних моделей та їх подальше вивчення методами обчислювальної математики із залученням засобів сучасної обчислювальної техніки.

    Основними завданнями вивчення дисципліни є практична реалізація можливостей математичного моделювання та обчислювального експерименту, що істотно підвищує ефективність наукових досліджень і інженерних розробок.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: основні математичні моделі гідродинаміки, магнітної гідродинаміки, електростатики, теплофізики; метод R-функцій в математичному моделюванні геометричних об’єктів та фізичних полів; варіаційні та проекційні методи; систему ПОЛЕ.
    • вміти: застосовувати отримані знання на практиці при проведенні багатоваріантних обчислювальних експериментів, при вивченні закономірностей розподілу фізичних полів в деяких об’єктах енергетики.

    Для вивчення курсу необхідні знання з математичної фізики та вищої математики.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (1 год/тиждень) та практичних (0,5 год/тиждень) у 1-му та 2-му семестрі, загальним аудиторним обсягом 30 годин, що разом з 30 годинами самостійної роботи складає 60 годин загального обсягу. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда. Практичні заняття – шляхом розв’язання окремими студентами завдань за допомогою персональних комп’ютерів.

    Лекційні та практичні заняття проводить провідний науковий співробітник відділу математичного моделювання та оптимального проектування, доктор технічних наук, старший науковий співробітник Максименко-Шейко Кирило Володимирович.

    Програма навчальної дисципліни складається з шести розділів. Перший з них присвячено базовим поняттям теорії R-функцій. Другий — побудові нормальних та нормалізованих рівнянь геометричних об’єктів. Третій — загальній концепції використання структурного метода до розв’язання крайових задач. Четвертий, п’ятий та шостий розділи присвячено моделюванню різноманітних фізичних полів.

    При оцінюванні успішності і зарахуванні окремих модулів враховуються робота студента на практичних заняттях, відвідування їм лекційних занять і проведення самостійної роботи. Формою підсумкового контролю успішності навчання є залік.

     свернуть
  • Теорія систем в задачах проектування

    Навчальна дисципліна
    «Теорія систем в задачах проектування»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є теорія систем, системний аналіз та застосування системних принципів при вирішенні задач проектування.

    Міждисциплінарні зв’язки:
       Вища математика, Чисельні методи, Дискретна математика, Теорія прийняття рішень, Алгоритмізація та програмування.
       Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
         1. Основи теорії систем і системного аналізу.
         2. Застосування системного підходу в задачах проектування.

    Мета та завдання навчальної дисципліни
        1. Мета викладання навчальної дисципліни «Теорія систем в задачах проектування» полягає у вивченні студентами основ системного підходу при вирішенні задач проектування, розгляд основних принципів декомпозиції та синтезу при аналізі систем, класифікації завдань системного аналізу, принципів оптимізації ресурсів, методів системного аналізу, створення у студентів цілісного уявлення про процеси дослідження різних систем, а також формування у студентів знань і умінь, необхідних для успішного застосування на практиці системного підходу при розгляді систем і вільного орієнтування при подальшій професійній самоосвіті.
        2. Основні завдання вивчення дисципліни «Теорія систем в задачах проектування»:
             - придбання студентами знань про сутність системного підходу, про цілі, завдання і методи дослідження систем;
             - ознайомлення з послідовністю проведення, технологіями та методами прикладного системного аналізу;
             - набуття практичних навичок застосування методів системного аналізу до вирішення практичних задач проектування на ґрунті системного підходу з урахуванням засобів аналізу та синтезу систем.
        3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти в результаті вивчення дисципліни повинні

    • знати: основні положення та аспекти системного підходу; класифікації систем; процедури системного аналізу; показники та критерії оцінки складних систем; методи групового прийняття рішень; методи моделювання систем і класифікацію моделей; основи математичного моделювання; особливості застосування та програмної реалізації сучасного програмного забезпечення для розв'язання задач у галузі математичного програмування.
    • вміти: застосовувати системний аналіз для вирішення прикладних задач проектування; проводити групову експертизу проекту; вирішувати задачі аналізу і моделювання складних систем за допомогою математичних методів; вибирати метод розв'язання задачі; застосовувати сучасні пакети прикладних програм.

    На вивчення навчальної дисципліни відводиться 60 годин / 2 кредита ECTS.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) у 3-му семестрі, загальним аудиторним обсягом 20 годин, що разом з 40 годинами самостійної роботи складає 60 годин загального обсягу. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції та самостійна робота студентів.

    Лекційні заняття проводить провідний науковий співробітник відділу математичного моделювання та оптимального проектування, доктор технічних наук, старший науковий співробітник Панкратов Олександр Вікторович.

    При оцінюванні успішності і зарахуванні окремих модулів враховуються робота студента на лекційних заняттях і проведення контрольних опоросів. Формою підсумкового контролю успішності навчання є залік.

     свернуть

та дисциплін за вибором аспіранта

  • Моделі та методи нелінійної динаміки

    Навчальна дисципліна
    «Моделі та методи нелінійної динаміки»

    Предметом вивчення курсу є нелінійні динамічні системи зі скінченною кількістю ступенів свободи і континуальні системи, які скоюють вільні, вимушені та параметричні нелинейные коливання.

    Метою викладення курсу є аналіз сталих нелінійних коливань в механічних системах за допомогою наближених та чисельних методів.

    Основними завданнями вивчення дисципліни є практична реалізація можливостей математичного моделювання та обчислювального експерименту, що істотно підвищує ефективність наукових досліджень і інженерних розробок.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: основні моделі зі скінченною кількістю ступенів свободи, континуальні механічні моделі, явища, що відбуваються в нелінійних системах, асимптотичні методи нелінійної механіки, чисельні методи аналізу нелінійних систем.
    • вміти: застосовувати отримані знання на практиці при проведенні багатоваріантних обчислювальних експериментів, при вивченні закономірностей розподілу фізичних полів в деяких об’єктах машинобудування.

    Для вивчення курсу необхідні знання з математичної фізики, вищої математики, теоретичної механіки.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) та практичних (2 год/тиждень) у 7-му семестрі, загальним аудиторним обсягом 30 годин, що разом з 30 годинами самостійної роботи складає 60 годин загального обсягу. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда. Практичні заняття – шляхом розв’язання окремими студентами завдань за допомогою персональних комп’ютерів.

    Лекційні та практичні заняття проводить завідувач відділу надійності та динамічної міцності, доктор технічних наук, професор Аврамов Костянтин Віталійович.

     свернуть
  • Математичні моделі процесів аерогідропружних коливань тонкостінних конструкцій

    Навчальна дисципліна
    «Математичні моделі процесів аерогідропружних коливань тонкостінних конструкцій»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення явищ гідроаеропружності та їх математичне моделювання.

    Метою викладання навчальної дисципліни є дослідження процесів гідро пружності за допомогою відповідних математичних моделей та їх подальше вивчення методами обчислювальної математики із залученням засобів сучасної обчислювальної техніки.

    Основними завданнями вивчення дисципліни є є практична реалізація можливостей математичного моделювання та обчислювального експерименту, що істотно підвищує ефективність наукових досліджень і інженерних розробок.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: основні математичні моделі гідродинаміки, теорії коливань пружних елементів конструкцій при взаємодії з рідиною.
    • вміти: застосовувати отримані знання на практиці при проведенні багатоваріантних обчислювальних експериментів, при вивченні закономірностей коливань елементів конструкцій за наявністю середовища.

    Для вивчення курсу необхідні знання з математичної фізики та вищої математики.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) та 8-му семестрі, загальним аудиторним обсягом 20 годин, що разом з 70 годинами самостійної роботи складає 90 годин загального обсягу. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Лекційні заняття проводить провідний науковий співробітник відділу формоутворення в машинобудуванні доктор технічних наук, професор Стрельнікова Олена Олександрівна.

    Програма навчальної дисципліни складається з шести розділів. Перший з них присвячено базовим поняттям теорії гідропружності. Другий — побудові диференційних рівнянь руху рідини. Третій — вивченню задач коливань пружних елементів конструкцій, що не взаємодіють з рідиною. Четвертий, п’ятий та шостий розділи присвячено моделюванню гідропужних коливань.

    При оцінюванні успішності і зарахуванні окремих модулів враховуються робота студента на практичних заняттях, відвідування їм лекційних занять і проведення самостійної роботи. Формою підсумкового контролю успішності навчання є залік.

     свернуть
  • Моделі та методи механіки композитних конструкцій

    Навчальна дисципліна
    «Моделі та методи механіки композитних конструкцій»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є математичні підходи та методи у моделюванні й дослідженні поведінки композиційних матеріалів з метою їх практичного застосування в науково-дослідній і виробничо-професійній діяльності фахівця.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: різні структури композиційних матеріалів, їх відмінні характеристики й особливості деформування та руйнування; визначальні співвідношення процесу деформування різних композиційних матеріалів і критерії їх руйнування; методи розв'язання крайових задач у механіці композиційних матеріалів.
    • вміти: проводити науково-дослідну діяльність в галузі механіки композиційних матеріалів з використанням сучасних математичних моделей і методів.

    Для вивчення курсу необхідні знання з вищої математики , фізики, опору матеріалів, теорії пружності.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) занять загальним аудиторним обсягом 20 годин, що разом з 70 годинами самостійної роботи складає 3 кредита. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Лекційні заняття проводить доктор технічних наук, провідний науковий співробітник Сметанкіна Наталя Володимирівна.

    Програма складається з чотирьох розділів, перший з яких присвячено основним положенням механіки композитних конструкцій та визначенню композиційного матеріалу з позиції механіки суцільних середовищ, другий – методам розрахунку й оцінки ефективних властивостей композиційних матеріалів, третій – теоріям шаруватих ортотропних пластин та оболонок, четвертий – розрахунку на міцність та проектуванню конструкцій з композиційних матеріалів.

    При оцінюванні успішності враховуються робота аспіранта на лекційних заняттях, самостійна робота, а також оцінки, яку він отримав при проведенні поточного контролю. Формою підсумкового контролю успішності навчання є складання заліку.

     свернуть
  • Математичне моделювання процесів швидкісного та пластичного деформування у сучасних конструкціях

    Навчальна дисципліна
    «Математичне моделювання процесів швидкісного та пластичного деформування у сучасних конструкціях»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є аналіз фізичних процесів при швидкісному та пластичному деформуванні елементів сучасних конструкцій.

    Метою викладання навчальної дисципліни є дослідження фізичних явищ або процесів за допомогою відповідних математичних моделей та їх подальше вивчення методами аналітичної та обчислювальної математики, а також експериментальними методами.

    Основними завданнями вивчення дисципліни є реалізація можливостей отриманих знань для практичного застосування результатів математичного моделювання та експериментальних методів для аналізу поведінки елементів конструкцій при пружно-пластичному швидкісному деформуванні.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: основні математичні моделі пружно-пластичного деформування елементів конструкцій, моделі динамічних властивостей матеріалів та забезпечення динамічної міцності елементів конструкцій.
    • вміти: застосовувати отримані знання на практиці при проведенні багатоваріантних обчислювальних експериментів, при вивченні закономірностей швидкісного пружно-пластичного деформування елементів конструкцій.

    Для вивчення курсу необхідні знання з теорії пружності, пластичності та математичної фізики.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції, практичні заняття та самостійна робота студентів.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) у 2-му семестрі, загальним аудиторним обсягом 20 годин, що разом з 40 годинами самостійної роботи складає 60 годин загального обсягу. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Лекційні заняття проводить головний науковий співробітник відділу надійності та динамічної міцності, доктор технічних наук, професор Воробйов Юрій Сергійович.

    Програма навчальної дисципліни складається з чотирьох розділів. Перший з них присвячено базовим поняттям не пружного та пружного удару. Другий — пружно-пластичному деформуванні при імпульсних навантаженнях. Третій — методам дослідження швидкісних процесів деформування. Четвертий – ролі швидкісних процесів в сучасній техніці.

    При оцінюванні успішності і зарахуванні окремих модулів враховуються відвідування студентами лекційних занять і проведення самостійної роботи. Формою підсумкового контролю успішності навчання є залік.

     свернуть
  • Термоміцність і руйнування. Моделі та методи.

    Навчальна дисципліна
    «Термоміцність і руйнування. Моделі та методи»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є термомеханічні процеси та руйнування, що відбуваються в технічних об’єктах під впливом термосилового навантаження.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: основи теорій термопластичності, термоповзучості, руйнування, методів розрахунку термоміцності і довговічності.
    • вміти: застосовувати отримані знання на практиці для оцінки ресурсу технічних об’єктів та підвищення їх міцнісної надійності.
    • розуміти: фізичну сутність процесів деформування та руйнування в твердих тілах та методичні основи їхнього математичного моделювання.

    Для вивчення курсу необхідні знання з теорій пружності, пластичності, повзучості, тріщин та руйнування, методів обчислювальної механіки.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2год/тиждень) занять протягом двох семестрів загальним аудиторним обсягом 60 годин, що складає 2 кредити. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Заняття проводить доктор технічних наук, старший науковий співробітник Зайцев Борис Пилипович.

    Програма складається з двох розділів, перший з яких присвячено основним положенням термоміцності конструкцій, другий – теорії тріщин і руйнуванню. При оцінюванні успішності враховуються поточний контроль роботи аспіранта на лекційних заняттях. Формою підсумкового контролю успішності навчання є складання заліку.

     свернуть
  • Математичне моделювання в геометричному проектуванні

    Навчальна дисципліна
    «Математичне моделювання в геометричному проектуванні»

    Предметом вивчення навчальної дисципліни є реалізація можливостей математичного моделювання за допомогою методу phi -функцій.

    Метою викладання навчальної дисципліни є вивчення конструктивних засобів математичного та комп’ютерного моделювання оптимізаційних задач геометричного проектування.

    В курсі розглядаються:
         √ базові поняття загальної та гомотопічної топології, включаючи топологические пространства, непрерывные отображения и гомеоморфизмы, связность и локальная связность;
         √ математичні моделі реальних об'єктів в евклідових просторах Rn , n=2,3, (клас phi-об’єктів), алгебро-топологичні властивості phi-об’єктів, клас 2D&3D базових та сім'я складених phi-об’єктів;
         √ поняття геометричної інформації; геометрична інформація про 2D&3D базові та складені phi-об’єкті;
         √ аналітичний опис 2D&3D базовіх та складених phi-об’єктів;
         √ моделювання відношень між phi-об’єктами (відношення перетину, включення, дотику, розміщення на допустимих відстанях), визначення phi-функції та її властивості, визначення квазі-phi-функції та її властивості;
         √ побудова phi-функції та квазі-phi-функції для 2D&3D базових та складених орієнтованих і неорієнтованих phi-об’єктів;
         √ математичне моделювання основних геометричних обмежень в задачах геометричного проектування.

    У результаті вивчення даного курсу аспірант повинен

    • знати: елементі загальної та гомотопичної топології; поняття phi-об'єкта; метод phi-функцій; алгоритми побудови phi-функцій та квази-phi-функцій для базових та складених phi- об'єктів.
    • вміти: в аналітичному вигляді описувати відношення неперетнену, включенню та обмеження на допустимі відстані для phi-об'єктів, будувати математичні моделі оптимізаційних задач геометричного проектування у вигляді задач нелінійного програмування.

    Вивчення курсу “Математичне моделювання в геометричному проектуванні” базується на знаннях, отриманих при вивченні таких курсів, як “Математичний аналіз”, “Функціональний аналіз”, “Алгебра та аналітична геометрія”.

    Основними формами викладання навчального матеріалу є лекції.

    Методика викладання ґрунтується на проведенні лекційних (2 год/тиждень) загальним аудиторним обсягом 60 годин. Лекційні заняття проводяться методом розповідь-бесіда.

    Лекційні заняття проводить провідний науковий співробітник відділу математичного моделювання та оптимального проектування доктор технічних наук, професор Романова Тетяна Євгеніївна.

    Програма навчальної дисципліни складається з чотирьох розділів. Перший з них присвячено основним поняттям загальної та гомотопичної топології. Другий – розгляду базових та складених об'єкті. Третій – методу phi-фунцій. Четвертий – математичному моделюванню відношень phi-об'єктів у вигляді phi-фунцій та квазі- phi-фунцій, нормалізованих (псевдонормалізованих) phi-фунцій та квазі- phi-фунцій.

    При оцінюванні успішності і зарахуванні окремих модулів враховуються відвідування та робота аспіранта на лекційних заняттях. Формою підсумкового контролю успішності навчання є залік.

     свернуть

Наукова (дослідницька) складова програми формує здатність аспіранта до наукового аналізу, самостійного опанування сучасних знань в галузі моделювання фізико-механічних процесів та полів, уміння самостійно виконувати оригінальні наукові дослідження, які сприяють вирішенню актуальних науково-практичних практичних проблем. Тематика досліджень під час виконання наукової складової програми формується у рамках актуальних наукових напрямів, які розробляються в Інституті проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України.

Тематика наукових досліджень
  • Розвиток конструктивних засобів теорії R-функцій для розв’язання оберненої задачі аналітичної геометрії
  • Розвиток математичного апарата методу R-функцій для побудови пучків функцій (структур розв’язків), точно задовольняючих крайовим умовам
  • Автоматизація завдання геометричної інформації і процесу розв’язання крайових задач математичної фізики методом R-функцій
  • Розробка і створення програмних засобів для проведення обчислювальних експериментів
  • Розширення класів атомарних функцій (фінітних нескінченно диференційованих функцій) і розвиток сучасного апарата теорії апроксимації
  • Неархимедові обчислення (обчислення з максимальним числом) та їхні застосування
  • Математичне і комп'ютерне моделювання оптимізації розміщення геометричних об'єктів довільної просторової форми
  • Розробка методів локальної і глобальної оптимізації, орієнтованих на розв’язання задач упакування, розкрою, компонування і покриття
  • Наномеханіка
  • Вібротехнології, віброгасіння та віброзахист
  • Фундаментальні проблеми вібродиагностики
  • Системи контролю та оптимальне керування коливальними системами
  • Аналіз і синтез міцнісних властивостей елементів і систем машинобудівних конструкцій при нестаціонарних і вібраційних навантаженнях з урахуванням технологічних і експлуатаційних факторів
  • Нелінійна динаміка машинобудівних конструкцій і систем
  • Особливості коливання складних механічних систем (елементів парових, газових і гідравлічних турбін)
  • Експериментальні і теоретичні дослідження швидкісного деформування матеріалів і елементів конструкцій при короткочасних навантаженнях
  • Наукові основи технологічних процесів імпульсної обробки матеріалів і елементів конструкцій (формоутворення, поділ, з'єднання, ремонтно-відновлювальні роботи)
  • Діагностика несучої здатності й оцінка міцнісної надійності виробів і систем
  • Термоміцність елементів машин і устаткування
  • Дослідження швидкісних процесів в елементах конструкцій
  • Теорія сингулярних і гіперсингулярних інтегральних рівнянь
  • Теорія тріщин у твердому тілі і конструкціях
  • Аеропружність і гідропружність тонкостінних конструкцій
  • Теорія оптимізації та її застосування
  • Теорія шаруватих пластин і оболонок

Виконання освітньо-наукової програми забезпечує відділ математичного моделювання та оптимального проектування Інституту проблем машинобудування. Для викладання окремих дисциплін залучені фахівці інших відділів ІПМаш, а також співробітники Центру наукового дослідження та викладання іноземних мов НАН України та Центру гуманітарної освіти НАН України.

Провідні науково-педагогічні працівники ІПМаш, які забезпечують навчальний процес із спеціальності 113 «Прикладна математика»
  • доктор технічних наук, професор Аврамов Костянтин Віталійович.
  • доктор технічних наук, професор Ванін Віктор Антонович.
  • доктор технічних наук, професор Воробйов Юрій Сергійович.
  • доктор технічних наук, старший науковий співробітник Зайцев Борис Пилипович.
  • доктор технічних наук, старший науковий співробітник Максименко-Шейко Кирило Володимирович.
  • доктор технічних наук, старший науковий співробітник Панкратов Олександр Вікторович.
  • доктор технічних наук, професор Романова Тетяна Євгеніївна.
  • доктор технічних наук, старший науковий співробітник Сметанкіна Наталія Володимирівна.
  • доктор технічних наук, професор Стрельнікова Олена Олександрівна.

Наукове керівництво роботою здобувачів ступеня доктора філософії здійснюється провідними науковими фахівцями Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України.

Прийом в аспірантуру ІПМаш зі спеціальності 113 «Прикладна математика» здійснюється щорічно з ліцензійним обсягом 5 місць.